Сад
Восьма
забарвлена в зелений колір
це час коли приходить з роботи батько
впускаючи в хату зелений вечір
він мало говорить
він втомлений сірою втомою
рано лягає спати
я бачу крізь стіни опускає гілки
його травневий сад
з давньої чорно-білої фотографії
на мої долоні падають смарагдові краплі
…затишно
і бентежно
Вiктор Неборак
Думка про вірш:
На мою думку це спогади старої люди, коли вже вечір тобто старість, він глянувши на старе фото згадує своє минуле,тобто зелений і квітучий сад. І крізь сльози жаліє що ці роки ніколи більше не повернуться.
